Позовна давність

Позовна давність – це певний обмежений строк у межах якого, особа має право подати звернення до суду, вимагаючи захисту свого законного права. На даний момент існує два види позовної давності: загальна та спеціальна. Тривалість загальної позовної давності дорівнює 3-м рокам. Строки спеціальної позовної давності встановлюються законом, при цьому, такий строк може бути як коротшим, так і більш тривалим порівняно з загальною позовною давністю.

Позовна давність строком в 1 рік застосовується до вимог:

• пов’язаних з недоліками товару, що був реалізований (проданий);
• про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця, у тому випадку, коли було порушено переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності;
• що стосуються перевезення пошти та вантажу;
• про розірвання договору дарування;
• про спростування недостовірної інформації, яка була розміщена в будь-яких засобах масової інформації;
• про стягнення неустойки (пені або штрафу);
• що відносяться до оскарження дій виконавця заповіту.

Для таких вимог, які випливають з випадків, коли якість робіт за договором підряду на капітальне будівництво виявляється не належною, строки встановлюються з того дня, коли замовником були прийняті такі роботи. Самі строки у таких випадках становлять:

• 1 рік – якщо питання стосується недоліків некапітальних конструкцій, та 2 роки, коли недоліки не можливо виявити за звичайного способу прийняття роботи;
• 3 роки – стосовно недоліків виявлених у капітальних конструкціях. Коли такі недоліки не можуть бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи, то 10 років;
• 30 років – стосовно питань відшкодування збитків, які були завдані замовникові протиправними діями підрядника, що мали наслідком руйнування чи аварію.

В ряді випадків, встановлена законом позовна давність може збільшуватися, про що сторони домовляються з доброї волі, але зменшувати її аналогічним договором сторони не можуть. Подібна домовленість між сторонами оформляється у формі письмового договору.

Також існують ситуації, на які позовна давність поширення не має, зокрема:

• на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, якщо звичайно діючі закони не встановлюють інше;
• стосовно вимоги про видачу вкладу вкладником банку;
• на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Слід окремо зазначити, що виключенням тут є випадки, коли нанесення подібної шкоди сталося внаслідок недоліків товару, який являє собою рухоме майно, зокрема таким, що виступає складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, в тому рахунку й електроенергію;
• у випадках, коли вимогу виставляє застрахована особа (страхувальник) по відношенню до страхової компанії (страховика) про здійснення страхового відшкодування (страхової виплати);
• стосовно вимог, які пред’являє центральний орган виконавчої влади, який здійснює управління держрезервом, коли такі вимоги стосуються виконання зобов’язань, що випливають із ЗУ “Про державний матеріальний резерв”.

 

Зразок заяви про застосування строку позовної давності

Наведемо загальний зразок, що найбільш узагальнено ілюструє, як має виглядати заява про застосування строку позовної давності. Зверніть увагу на те, що у заявах такого роду в адміністративному процесі, необхідно посилатися на відповідні статті не ЦК України, а КАС України.

Початок перебігу строку позовної давності

Відповідно до діючих норм, а саме до ст. 261 ЦКУ, моментом початку перебігу строку позовної давності є день, коли особа довідалася чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім цього в законодавстві закріплена низка спеціальних правил, що регулюють початок перебігу даного строку:

• в тих випадках, коли відбулося порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи – з дня, коли вона досягла повноліття;
• стосовно регресних вимог – з того моменту, коли почалося виконання основного зобов’язання;
• вимоги про визнання недійсним правочину, який було вчинено під впливом насильства, позовна давність розпочинається з дня, коли насильство було припинено;
• по вимогам стосовно застосування наслідків нікчемного правочину – з того дня, коли було розпочато його виконання;
• стосовно зобов’язань, які мають визначений строк виконання – плин позовної давності розпочинається з моменту, коли строк виконання добіг свого кінця.

У ЦКУ також передбачені випадки, за яких перебіг строку позовної давності може зупинятися (ст. 263) чи перериватися (ст. 264).

Зупинення строку позовної давності

Зупинення строку позовної давності – це спричинена певними передбаченими законом обставинами перерва в його обчисленні. Така перерва діє доти, доки існують обставини, що її спричинили. Коли дані обставини припиняють свою дію, перебіг строку поновлюється у тій його частині, в якій відбулося зупинення.

Тобто, якщо строк позовної давності 3 роки, з них вже пройшов рік, а потім настали вказані обставини, скажімо на пів року, то у ці пів року, строк позовної давності не буде спливати, а коли вони закінчаться, у заінтересованої особи залишиться ті ж 2 роки (частина, що залишилася)  до сплину строку позовної давності.

Треба підкреслити, що підставами для зупинення перебігу цього строку можуть бути:

• невідворотні та надзвичайні події (непереборна сила). Це може бути природний катаклізм: цунамі, землетрус, зсуви ґрунту і т.д.; певні суспільні події: страйки, воєнні дії і т.д.; протиправні вчинки окремої особи/сіб: викрадення, захоплення у заручники тощо;
• припинення дії нормативно-правового акта, що регулює відповідні відносини;
• мораторій – іншими словами відстрочка виконання зобов’язань, з підстав що встановлюються законом;
• у випадках, коли позивач або відповідач знаходиться у складі Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, створених відповідно до закону, які переведені у воєнний стан.

Переривання строку позовної давності

Переривання строку позовної давності відрізняється від зупинення, насамперед тим, що воно відбувається внаслідок певних активних дій сторін. А по-друге, що в наслідку переривання позовної давності, її перебіг починається заново, при цьому, час який минув до моменту переривання не буде враховуватися у новому строку.

До підстав, які можуть бути основою для такого переривання відносяться:

• вчинення позову проведене в установленому порядку. При цьому, якщо суд залишив такий позов без розгляду, це не є підставою для зупинки перебігу позовної давності;
• вчинення особою, що має зобов’язання дій, які свідчать про те, що вона визнає свій чи інший борг або інший обов’язок.
• випадки, коли надходить прохання про відстрочення виконання. Важливо зазначити, що у випадку коли зобов’язання мало виконуватися частинами чи у формі періодичних платежів, а боржник здійснює дії, які вказують лише часткове визнання періодичного платежу, дані дії не кваліфікуються як підстава для перерви строку за іншими платежами (частинами).

Поновлення строку позовної давності

Під поновленням строку позовної давності треба розуміти ситуацію, коли суд визнає, що строк який було пропущено з поважної причини, має бути поновленим і виносить відповідне рішення.

При цьому підставами, які можуть вважатися поважними причинами з точки зору суду є: перебування однієї із сторін у тривалому відрядженні, безпорадний стан або тяжка хвороба, протиправні дії інших осіб, тощо.

Строк позовної давності в адміністративному процесі

Вище було викладено особливості обчислення строків у цивільному процесі, але в законодавстві, що стосується адміністративних справ використовуються свої строки. Хоча вони досить близькі за принципами до цивільних аналогів, замість терміну – позовна давність, тут використовується термін – строк звернення до адміністративного суду. Та на цьому відмінності в строках не закінчуються.

Такий строк встановлюється статтею 99 КАС України. Зокрема в статті зазначено, що існує 6-місячний строк для звернення до адміністративного суду. Він починає обчислюватись з дня, коли особа повинна була дізнатися або дізналася, що її права було порушено.

При цьому, для звернення в такий суд суб’єкта владних повноважень, 6-місячний строк обчислюється з того дня, коли така підстава виникла. Вона обов’язково має давати йому право на пред’явлення вимог, що чітко визначені законом.

Також в статті підкреслено, що даним кодексом та іншими законами України можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Крім того, у ряду випадків звернення до адміністративного суду встановлюється у місячний строк:

• стосовно справ щодо прийняття, проходження або звільнення громадян з публічної служби;
• у випадках, коли законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору, за умови що позивач скористався цим порядком;
• при зверненнях стосовно оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого, ним може заявлятися вимога щодо стягнення грошових коштів.

Цікаво, що після закінчення строку позовної давності в адміністративному процесі, особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але в той же час, у задоволенні даного позову, суд має право відмовити лише на підставі пропущення строку звернення. Така ситуація є однією з проблем позовної давності, що існують у сучасному законодавстві.

Як і у випадку з цивільним, у адміністративному процесі існує поділ на загальні та спеціальні строки позовної давності. Важливо не плутати строки звернення з адміністративним позовом та процесуальні строки, що врегульовані ст. 101 КАСУ.

Загальний строк по даним позовам, як вказувалося вище –  6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Спеціальний строк по даним позовам встановлюється КАС України та іншими законами. Традиційно вони коротші від загального строку.

Обчислення строків звернення по таким позовам провадиться відповідно до норм встановлених у КАС України.