Головна » Правові питання » Про право громадян на безпечне довкілля. Яка позиція Верховного Суду?

Про право громадян на безпечне довкілля. Яка позиція Верховного Суду?

Невід’ємною складовою суспільного життя стали розвиток міст і сіл та пов’язана з цим забудова територій. Це спричинилося до виникнення необхідності забезпечити баланс між інтересами господарників та борців за охорону довкілля. Нерідко прийняттям певних рішень щодо створення містобудівних проєктів поміж сторонами породжуються розбіжності у поглядах і конфлікти. З огляду на це, все більшої актуальності набуває питання щодо того, чи можна особі виступати у якості суб’єкта права на подання позову у випадку, коли порушуються її права щодо безпечного довкілля?

Про справу №759/23414/20

Верховний Суд України розглянув дане питання і виклав свою позицію у постанові від 18.05.2023 р., пов’язаній зі справою за №759/23414/20. Позивачка звернулася до суду, обурена планами забудовників розташувати поруч з її ділянкою певні споруди. Вона наполягала на своєму праві як члена сільської територіальної громади відстоювати свої інтереси у ході реалізації проєкту містобудування. У якості головного аргументу громадянка послалася на своє конституційне право користуватися довколишнім середовищем, безпечним для здоров’я та життя.

Щодо рішень судів

У вирішенні даного питання велику роль відіграли приписи щодо прав громадян на безпечність довкілля в українському природоохоронному законодавстві, а також зміст Оргуської конвенції. Ці приписи та зміст Оргуської конвенції були проігноровані у судах 1-ї та апеляційної інстанцій, чим було поставлене під загрозу право жителів села на користування безпечним середовищем, а також їх добробут та здоров’я. У зв’язку з цим позивачкою було прийняте рішення звернення до Верховного Суду.

Про зміст Оргуської конвенції

Дана конвенція Європейської Економічної Комісії ООН (підписана у 1998 р. у датському м. Оргусі, набрала чинності у червні 1998 р., ратифікована ВР України у липні 1999 р.) вирішує питання щодо доступу громадськості до інформації, до правосуддя та її участі у процесах, які стосуються довкілля. Оргуською конвенцією даються визначення:

Громадськості. За визначенням, це одна чи більше фізичних (юридичних) осіб, їхнє об’єднання, група, організація, діючі згідно із національним законодавством.
Зацікавленої громадськості. За визначенням, це громадськість, зацікавлена у прийнятті рішень з питань безпеки довкілля. Оргуською конвенцією зацікавленій громадськості надається право звернення до владних органів та суду щодо вирішення питань відносно прав на користування безпечним довколишнім середовищем. Як було сказано, судами 1-ї та апеляційної інстанцій дане право було проігнороване.

Про рішення Верховного Суду України

Верховним Судом було виявлено недоліки у вирішенні даного питання: визнано, що у судах, якими воно розглядалося, не враховано суттєві фактори, зокрема, належність надавачки позову до територіальної громади та навність у неї права на захист власних інтересів.

У постанові, прийнятій Верховним Судом, зазначено особливе значення позовів, що стосуються безпеки й охорони довколишнього середовища. У документі підкреслено, що у розгляді подібних справ суд має спрямовувати свою увагу не на вирішення питання щодо наявності у позивача права звернення до суду, а на суть справи, як правову, так і екологічну.

Також зазначено, що позивачем у справі, яка стосується питання охорони довкілля, фактично реалізуються його правомочності, надані Оргуською конвенцією та українським законодавством. З урахуванням вищесказаного, у разі виявлення порушення норм природоохоронного законодавства, розглянувши справу, суд має припинити незаконне заподіяння шкоди довкіллю.

311 переглядів