СЗЧ і дезертирство: другий шанс замість покарання
Повномасштабна агресія росії проти України, яка триває вже третій рік, вимагає від військовослужбовців надзвичайних фізичних і моральних зусиль. Постійний тиск війни, страх і виснаження призводять до того, що деякі з них самовільно залишають військові частини або місця служби. За даними Офісу Генерального прокурора, з початку 2022 року до вересня 2024 року було відкрито 90 тисяч проваджень щодо самовільного залишення частини (СЗЧ) та дезертирства.
Українська держава спочатку намагалася боротися з цією проблемою через посилення відповідальності, але згодом обрала інший шлях – запровадження заохочувальної норми, яка дає військовослужбовцям можливість повернутися до служби замість відбування покарання.
Посилення відповідальності
До змін, які відбулися у вересні 2024 року, всі випадки СЗЧ та дезертирства під час воєнного стану класифікувалися як тяжкі або особливо тяжкі злочини:
- Самовільне залишення частини або місця служби (ч. 5 ст. 407 КК України) каралося позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
- Дезертирство (ч. 4 ст. 408 КК України) передбачало позбавлення волі від 5 до 12 років.
Згідно із законодавством, таким правопорушникам не можна було:
- Призначати м’якше покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України).
- Звільняти від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).
Нові можливості для виправлення
Після аналізу ситуації керівництво держави дійшло висновку, що суворе покарання не має належного превентивного ефекту. У вересні 2024 року було внесено зміни до Кримінального кодексу України, зокрема до ст. 401, де з’явилася нова заохочувальна норма (ч. 5).
Відповідно до цих змін, військовослужбовці, які вперше вчинили СЗЧ або дезертирство під час воєнного стану, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності за певних умов:
- Добровільне звернення до слідчого, прокурора чи суду з клопотанням про повернення до військової служби.
- Отримання письмової згоди командира військової частини на продовження служби.
Ці умови не залежать виключно від військовослужбовця, оскільки згода командира має дискреційний характер, тобто командир може самостійно вирішити, чи надати її.
Судова практика
Станом на жовтень 2024 року в Україні вже є кілька судових рішень, які ґрунтуються на цій заохочувальній нормі. Це свідчить про початок практичного застосування нововведення. Однак виникають питання щодо його ефективності. Зокрема, існує ризик суб’єктивного підходу до надання згоди командирами, що може стати перешкодою для повернення до служби.
Чи є ця норма ефективною?
Запровадження можливості повернення до служби замість покарання має як переваги, так і виклики:
- Позитивні аспекти:
- Зменшення кількості ув’язнених військовослужбовців.
- Можливість виправити помилку для тих, хто вчинив правопорушення через страх чи психологічний тиск.
- Поповнення лав Збройних Сил.
- Можливі недоліки:
- Неоднозначність щодо надання згоди командирами.
- Ризик зловживання нормою для уникнення покарання без реального повернення до служби.
Запровадження заохочувальної норми в Україні демонструє готовність держави шукати баланс між дисципліною та підтримкою військовослужбовців. Другий шанс замість покарання – це не лише про повернення до війська, але й про людяність і розуміння складнощів, з якими стикаються захисники України. Ефективність нової норми залежатиме від практики її застосування, яка потребує чітких і прозорих механізмів.
6 переглядів
