Звільнення військовослужбовця із ЗСУ за скоєні злочини
Питання мобілізації та проходження військової служби в Україні стало особливо актуальним у зв’язку з воєнним станом та широкомасштабною збройною агресією росії. На тлі цього неодноразово піднімалася тема служби у Збройних Силах України осіб, які мали судимість або притягалися до кримінальної відповідальності. У суспільстві тривають дискусії щодо можливості мобілізації засуджених та особливостей їх правового статусу.
У квітні 2024 року Верховна Рада ухвалила новий Закон про мобілізацію, а також у першому читанні прийняла законопроєкт, що передбачає можливість мобілізації певних категорій засуджених осіб. Це стало підставою для обговорення того, які саме злочини є несумісними з військовою службою і які правові наслідки очікують військовослужбовців, якщо вони вчиняють кримінальні правопорушення під час служби.
Нормативне регулювання
Збройні сили України функціонують на основі складної системи законів і підзаконних актів. Основні норми закріплені в:
- Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу»;
- Кримінальному кодексі України;
- Дисциплінарному статуті ЗСУ;
- Положеннях про проходження військової служби.
Найважливішою у контексті звільнення через скоєння злочинів є стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». У ній передбачено, що військовослужбовець може бути звільнений у разі наявності обвинувального вироку суду, який передбачає:
- позбавлення волі;
- обмеження волі;
- позбавлення військового звання.
Таким чином, лише сам факт притягнення до кримінальної відповідальності не завжди є підставою для звільнення, однак обвинувальний вирок суду автоматично тягне за собою розірвання відносин із військовою службою.
Які злочини є несумісними з військовою службою
Не всі злочини автоматично унеможливлюють проходження служби. Водночас закон прямо забороняє мобілізацію або подальшу службу осіб, які мають судимість за найтяжчі категорії кримінальних правопорушень. Серед них:
- злочини проти основ національної безпеки України;
- умисне вбивство двох або більше осіб;
- умисне вбивство з особливою жорстокістю або у поєднанні зі зґвалтуванням чи сексуальним насильством;
- особливо тяжкі корупційні кримінальні правопорушення;
- злочини, передбачені статтями 152–156–1, 258–258–6, ч. 4 ст. 286–1, ст. 348 Кримінального кодексу України;
- кримінальні правопорушення, вчинені службовими особами, які займали особливо відповідальне становище (підпункт 1 пункту 3 примітки до ст. 368 КК України).
Якщо така судимість не знята або не погашена у встановленому законом порядку, особа не може служити у ЗСУ.
Стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу»
Ця стаття є ключовою для розуміння підстав звільнення. Вона визначає, що військовослужбовець підлягає звільненню:
- у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду, який передбачає реальне покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
- якщо військовослужбовця позбавлено військового звання.
Така норма покликана забезпечити високі моральні та етичні стандарти у війську. Армія не може залишати у своєму складі осіб, засуджених за тяжкі злочини, оскільки це підриває довіру до ЗСУ та дисципліну.
Кримінальні правопорушення та їх приклади
Важливою є категорія злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, які найчастіше стають підставою для звільнення:
- Стаття 258 КК України (терористичний акт) – вибух, підпал чи інші дії, що загрожують життю чи здоров’ю людей, із метою залякування населення.
- Статті 152–156–1 КК України – зґвалтування, сексуальне насильство, примушування до статевих зносин, дії сексуального характеру з неповнолітніми.
- Стаття 348 КК України – посягання на життя працівника правоохоронного органу, військовослужбовця, члена громадського формування чи їх близьких родичів.
- Стаття 286–1 ч. 4 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, що спричинило загибель кількох осіб.
Ці злочини є настільки суспільно небезпечними, що подальше проходження військової служби особою, засудженою за них, є неможливим.
Наслідки обвинувального вироку
Отримання обвинувального вироку для військовослужбовця має одразу кілька важливих наслідків:
- Звільнення зі служби – обвинувальний вирок є беззаперечною підставою для припинення служби у ЗСУ.
- Юридична відповідальність – особа відбуває покарання, встановлене судом (ув’язнення, обмеження волі тощо).
- Позбавлення військового звання – це не лише формальність, а й серйозна репутаційна втрата, яка впливає на всю подальшу кар’єру.
- Обмеження у правах – засуджені військовослужбовці можуть втратити право обіймати певні посади, брати участь у державній службі.
- Можливість відновлення – у випадку зняття судимості та реабілітації особа може претендувати на відновлення прав, однак повернення до лав ЗСУ у більшості випадків є малоймовірним.
Практичні аспекти звільнення
На практиці звільнення військовослужбовця за скоєні злочини відбувається у кілька етапів:
- повідомлення командування про наявність обвинувального вироку;
- видання наказу про звільнення;
- внесення змін до облікових документів;
- позбавлення звання (за необхідності).
Затягування процесу часто пов’язане з бюрократичними процедурами, проте юридичний факт вироку є достатньою підставою для негайного звільнення.
Звільнення військовослужбовця із ЗСУ за скоєні злочини – це механізм, спрямований на збереження дисципліни, моральних та правових стандартів у війську. Законодавство України, зокрема стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та положення Кримінального кодексу, чітко встановлюють перелік підстав для такого звільнення.
Обвинувальний вирок суду тягне за собою як припинення служби, так і юридичну відповідальність, включаючи позбавлення волі, звання та інших прав. Водночас захист прав військовослужбовця у процесі розгляду справи є важливим елементом, який забезпечує баланс між інтересами армії та правами людини.
16 переглядів