Що варто знати про шлюбний договір

Шлюб — це сильний емоційний та юридичний альянс, а майнові питання часто постають гостро під час розлучення, коли страхи й образи можуть затуманювати взаєморозуміння. Розлучення, поділ майна чи суперечки через фінанси — більшості пар здається, що це якось «на потім», доки ситуація не виходить із-під контролю. Між тим, шлюбний договір дає можливість заздалегідь домовитися про майнові й фінансові аспекти, забезпечивши захист і ясність, особливо в критичний момент.

Що таке шлюбний договір

Шлюбний договір — це письмова угода, яку нині регулює Сімейний кодекс України разом із Законом «Про нотаріат». Він укладається між нареченими до реєстрації шлюбу або між подружжям після нього, містить правила розподілу майна, визначає, як керуватиметься спільне та особисте майно, доходи, витрати, зобов’язання та ін. Його основна мета — зменшити майбутні конфлікти, чітко визначити, кому що належить. Важливо: шлюбний договір не може обмежувати особисті немайнові права, наприклад, право вибору професії, місця проживання або стосунки з дітьми.

Правове регулювання в Україні

Сімейний кодекс України прямо визначає концепцію шлюбного договору як інструмент регулювання майнових відносин між подружжям (нареченими), як існуючих, так і тих, що можуть з’явитися в майбутньому. Закон передбачає право сторін самостійно домовлятися про умови, забороняючи умови, які ставлять одну сторону у вкрай невигідне становище, обмежують правові свободи або стосуються особистих (не–майнових) прав.

Які умови можна включити

Умови договору визначаються виключно між сторонами — свідомо, детально, за згодою:

Порядок користування спільним і особистим майном (якщо одна зі сторін мала активи до шлюбу, чи після оформлення весілля вони стануть спільними або залишаться особистими).
Розподіл витрат у сім’ї, ведення сімейного бюджету.
Умови поділу майна у випадку розлучення — встановлення пропорцій або передача окремих активів конкретній стороні.
Визначення прав на доходи, отримані від бізнесу, оренди, інвестицій.
Кредити й зобов’язання — хто відповідальний за їх погашення.
Інші можливі домовленості: оплата навчання, лікування, вкладення в спільні проєкти, інвестиції, порядок проживання, користування житлом тощо.

Цей перелік не є вичерпним — сторони можуть домовитися про будь-які аспекти, що не суперечать закону і не виходять за межі майнових прав та обов’язків.

Форма та оформлення договору

Шлюбний договір має бути виключно письмовим і нотаріально посвідченим. Без нотаріального посвідчення він не має юридичної сили. Домовленості, оформлені в «сарафанне радио» або простим письмом без нотаріуса — недійсні, не захищені законом.

Процедура укладання

Процес включає кілька ключових етапів:

Підготовка — обговорення з партнером/партнеркою всіх важливих умов: майно, доходи, зобов’язання, житло, кредити, аліменти тощо.
Складання тексту договору — можна робити самостійно, але краще за участі юриста, щоб врахувати законодавчі норми й запобігти ризикам.
Нотаріальне посвідчення — нотаріус перевіряє документи та особи, роз’яснює наслідки, переконується, що умови не порушують закон чи права сторін, засвідчує підписи.
Реєстрація — нотаріус вносить договір до відповідного реєстру (відповідно до вимог Закону «Про нотаріат»).
Зберігання — сторонам видаються копії договору, він зберігається в нотаріальній конторі.

Роль нотаріуса

Нотаріус — ключовий учасник процесу: він перевіряє правомочність сторін, документи, роз’яснює правовий характер договору, запобігає включенню незаконних або несправедливих умов. Це гарантія, що договір відповідає законодавству й буде дієвим у майбутньому.

Обмеження щодо змісту договору

Закон обмежує включення певних положень у шлюбний договір:

Немає права обмежати особисті немайнові права (вибір професії, місце проживання, стосунки з дітьми, свободу).
Умова не може ставити одну сторону у вкрай невигідне становище.
Не можна регулювати особисті стосунки, виховання дітей, немайнові права, це сфера індивідуальної свободи, захищена Конституцією та СК України.

Розірвання шлюбного договору

Шлюбний договір можна скасувати лише на підставі спільної згоди або через суд.

Спільне припинення: подружжя подає нотаріусу спільну заяву — договір анулюється або припиняє діяти від моменту подання заяви.

Одностороннє розірвання: можливе лише через суд. Підстави — істотне порушення умов чи неможливість виконання договору. Суд, керуючись нормами Сімейного кодексу, може визнати договір припиненим та вказати дату, з якої це відбувається.

Шлюбний договір — це не прояв недовіри, а перегляд можливостей зрілих відносин. Правильно оформлений документ забезпечує захист активів, доходів, зобов’язань, усуває ризик непорозумінь під час розлучення або ускладнень.

Навіть якщо вірити в «щасливе завтра», юридичне планування — це акт стратегії й поваги до партнера. У сім’ї з бізнесом, нерухомістю, великими кредитами або нерівними внесками шлюбний договір — надзвичайно важливий інструмент.

7 переглядів