Спадщина в Україні
Спадкування за законодавством України – це перехід прав та обов’язків щодо майна (спадщини) фізичної особи, яка померла, до спадкоємців, осіб зазначених у заповіті або родичів. Спадщина розглядається тільки після смерті заповідача. Щоб вникнути в суть і дізнатися всі особливості спадкування в Україні, розглянемо нижчевикладені факти.
На сьогодні існує 2 варіанти спадкування: за заповітом і за законом.
Спадок за заповітом
Заповіт – це офіційний документ, складений громадянином України і завірений нотаріусом. Він вступає в дію після смерті людини (заповідача). У заповіті зазначаються розпорядження особи з приводу свого майна, нерухомості, останні побажання і прохання.
Заповідач має право призначити спадкоємцем будь-кого, незалежно від того, являється ця особа (спадкоємець) членом сім’ї чи ні. Крім того, заповідач може вказати в заповіті, кого він позбавляє наділених прав і обов’язків на свою частку спадщини. Заповідати можна як весь наявний спадок, так і його частину. Решта майна, що не ввійшла в заповіт, передається на загальноприйнятих правах через суд в порядку черги.
Згідно зі статтею 1241 ЦК України, до першої черги претендуючих на спадщину заповідача належать діти померлого, які не досягли 18 років та непрацездатні фізичні особи (діти, недієздатна дружина/чоловік, батьки).
За українським законодавством заповіт має бути складаний строго з дотриманням усіх вимог:
- Заповіт оформлюється у письмовому вигляді;
- Має бути вказано час і дата написання заповіту;
- Наявність підпису заповідача;
- Підпис і печатка нотаріуса або іншої юридичної особи, яка має право завірити такий документ;
- Наявність свідка, який підтверджує, що заповідач складав заповіт при повному розумі і здоров’ї.
Заповіт, складений з недотриманням норм написання або написаний особою, яка на той момент була не в здоровому розумі, вважається недійсним і не має будь-якої юридичної сили. Також документ може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо з’ясується, що до заповідача застосовувалися насильницькі дії.
Поки не настане смерть заповідача, він може неодноразово змінювати пункти заповіту або переписувати його повністю.
Спадок за законом
Якщо за життя особи, яка померла, не було складено заповіт, то все його майно розподіляється згідно з рішенням суду. В цьому випадку спадок переходить згідно черги.
Черговість визначення спадкоємців може змінюватися при наданні суду договору, завіреного нотаріусом, в якому зазначено, що після відкриття спадщини особа переходить на перший рівень розподілу спадщини.
За Законом України першими на спадщину претендують діти померлого і подружжя. Після них йдуть рідні брати і сестри, бабусі, дідусі. Якщо ніхто з перерахованого списку не претендує на спадщину, то наступає черга інших кровних родичів (тітка, дядько, племінники). В останню чергу розглядаються люди, які проживають під одним дахом з померлим більше 5 років.
Спадщина розподіляється у рівних частинах для кожної із сторін. Але суд може змінити вказівки і розділити майно на певні частини, якщо претенденти в усній формі самі перед судом вирішать, кому яка частка залишиться.
Терміни прийняття спадщини
Стати спадкоємцем особа зобов’язана протягом півроку після офіційної смерті заповідача. Якщо встановлений час було прострочено з об’єктивної причини – відсутності в місті або неможливості з’явитися до нотаріуса, можна подати заяву до суду для продовження часу оформлення документів.
Також законом прописано, якщо за 6 місяців претендент на спадкування не вступив/відмовився від майна, воно стає «відмерлим» спадком. Тоді все спадкове майно переходить державі, керівним структурам за місцем проживання.
Оформлення спадщини
Спадкоємці мають право вимагати нотаріально завірену довідку про права на спадщину. Якщо спадщина перейшла кільком людям, то документ видається всім спадкоємцям, і в ньому додатково вказується, яка частка і кому належить.
Особа, якій у спадок перейшло нерухоме майно, після відкриття заповіту повинна оформити довідку про право володіння отриманою спадщиною. Отримана нерухома спадщина зобов’язана бути зареєстрована в державних органах після отримання на неї прав та обов’язків.
