Головна » Військові питання » Судове рішення про відстрочку від мобілізації: судовий прецедент

Судове рішення про відстрочку від мобілізації: судовий прецедент

На тлі воєнного стану та На тлі воєнного масової мобілізації в Україні питання щодо отримання відстрочок стає актуальним для громадян. Військовозобов’язані часто звертаються до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) для отримання відстрочки від мобілізації, проте не завжди їхні заяви розглядаються належним чином. Останні судові рішення свідчать про важливість належного процесу розгляду таких звернень, що формує новий правовий прецедент в Україні.

Вступ до судового розгляду справи

Одним із таких випадків стало звернення громадянина до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до місцевого ТЦК. Громадянин стверджував, що має законні підстави для отримання відстрочки від мобілізації та подав заяву з відповідним проханням. Однак, територіальний центр комплектування не розглянув її вчасно та не надав офіційної відповіді.

Позивач подав позов, вимагаючи визнати бездіяльність ТЦК незаконною та зобов’язати центр розглянути його звернення. Судове рішення у цій справі має важливе значення для інших подібних випадків, оскільки демонструє можливість захисту своїх прав через суд у випадку бездіяльності органів влади.

Законодавче підґрунтя для надання відстрочки

Правове регулювання мобілізації та можливості надання відстрочок визначено в Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі — Закон № 2232-XII) та в підзаконних актах, зокрема Положенні № 154. Ці документи передбачають права й обов’язки громадян, а також відповідні процедури для отримання відстрочки.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист України є конституційним обов’язком кожного громадянина. Проте закон також передбачає умови, за яких певні категорії громадян можуть отримати тимчасову відстрочку. Наприклад, відстрочки можуть надаватися особам, які мають значні сімейні обставини, важкі хвороби або певні професійні обов’язки, що потребують виконання під час мобілізації.

Пункт 11 ст. 38 Закону № 2232-XII також вимагає від громадян, які змінюють сімейний стан, стан здоров’я, місце проживання чи роботу, негайно повідомляти про це відповідні органи для оновлення військових облікових даних. Ці вимоги особливо актуальні у випадку подання заяви на відстрочку, адже зміна обставин може вплинути на рішення ТЦК.

Опис судового розгляду

В ході судового розгляду було встановлено, що позивач неодноразово подавав заяву на відстрочку, але ТЦК не надав відповіді, пояснюючи це необхідністю його особистої присутності. Проте позивач запевняв, що подав звернення повторно листом, знову не отримавши відповіді від ТЦК. Це стало основою для подання позову проти ТЦК через порушення прав позивача.

Суд погодився з аргументами позивача, що відмова ТЦК розглядати заяву та надавати офіційну відповідь є протиправною бездіяльністю. Відповідач не надав доказів належного розгляду заяви позивача, що підтвердило протиправність його дій у судовому порядку.

Позиція суду: обов’язок прийняття рішення ТЦК

Позиція суду у цьому питанні була однозначною: ТЦК має приймати рішення про надання чи відмову у відстрочці від мобілізації, а не ігнорувати подані звернення громадян. Суд наголосив, що бездіяльність владного органу є незаконною, особливо коли йдеться про вирішення питань, що стосуються прав громадян.

Законодавство передбачає, що ТЦК не може відмовлятися від прийняття рішень, якщо це входить до їхньої компетенції. Наприклад, п. 9 Положення № 154 зобов’язує ТЦК вести облік звернень громадян, зокрема щодо надання відстрочок від мобілізації, та приймати відповідні рішення.

Аргументи позивача та суду

Позивач обґрунтував свої вимоги, посилаючись на право отримати офіційну відповідь на подану заяву. Відповідач, у свою чергу, вказував, що для розгляду питання необхідна особиста присутність заявника, що позивач не виконав. Однак суд не прийняв аргументи відповідача, вказуючи, що ТЦК мав би розглянути заяву та надати мотивовану відповідь, навіть за умови відсутності особистої присутності заявника.

Суд вказав, що відсутність офіційної відповіді або мотивованої відмови свідчить про порушення прав позивача. Згідно з законодавством, державні органи не мають права утримуватися від прийняття рішень, коли питання належить до їхньої компетенції. У результаті суд задовольнив позов і зобов’язав ТЦК розглянути звернення позивача та надати офіційну відповідь.

Рішення суду та його значення

Судове рішення, прийняте в цій справі 15 липня 2024 року, встановило прецедент щодо належного розгляду заяв на відстрочку від мобілізації. Суд визнав бездіяльність ТЦК протиправною та зобов’язав його надати офіційну відповідь позивачу.

Оцінка ефективності такого рішення

Це рішення є важливим прецедентом у судовій практиці України, оскільки надає можливість громадянам захищати свої права через суд у випадку відмови або бездіяльності органів влади. Проте, хоча рішення суду зобов’язує ТЦК розглянути заяву, воно не зобов’язує приймати позитивне рішення щодо надання відстрочки. Тому в подібних випадках заявнику може бути надана і негативна відповідь, навіть після судового рішення, якщо ТЦК знайде підстави для відмови.

Варто зазначити, що причини для відмови можуть бути формальними, такими як відсутність підпису чи помилки в документах. Таким чином, судове рішення не є гарантією отримання відстрочки, але воно забезпечує право громадян на належний розгляд їхніх звернень.

Висновки та перспективи судової практики

Судове рішення щодо відстрочки від мобілізації є значним кроком у напрямку захисту прав громадян. Воно створює правову основу для подання аналогічних позовів у випадку бездіяльності ТЦК чи інших уповноважених органів, які мають приймати рішення щодо мобілізації та відстрочок.

Прецедент такого роду може мати значний вплив на майбутню судову практику в Україні. Якщо дане рішення не буде скасоване в апеляційному порядку, воно може надати додаткову мотивацію для військовозобов’язаних громадян захищати свої права у судовому порядку.

11 переглядів