Головна » Економічні питання » Відшкодування упущеної вигоди в Україні

Відшкодування упущеної вигоди в Україні

У цивільно-правових відносинах недоотримана (упущена) вигода — це одна з форм збитків, які сторона може вимагати стягнути з контрагента або іншої особи, дії якої призвели до порушення її прав. В українському законодавстві це поняття закріплено в статті 22 Цивільного кодексу України (ЦКУ), згідно з якою до збитків належать як реальні втрати, так і доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її права не були порушені та договірні зобов’язання виконувалися належним чином.

Ця інституція має важливе значення в цивільних, господарських та навіть кримінально-процесуальних спорах, оскільки стосується не лише відновлення фактичних майнових втрат, а й компенсації доходів, які сторона могла б отримати, якби правопорушення не мало місця.

Що таке недоотримана (упущена) вигода

Термін недоотримана вигода (втрачена вигода) означає майновий результат, якого позивач міг би реально досягти, якби правопорушення не сталося або договірні зобов’язання були виконані належним чином.

Юридично це не просто припущений дохід, а реальна економічна вигода, яка повинна бути обґрунтована документально, виходячи з конкретних обставин справи, поточних ринкових умов і звичайної практики ведення бізнесу. Тобто йдеться не про теоретичні можливості, а про доходи, які могли бути отримані на практиці.

При цьому недоотримана вигода входить до складу збитків, які мають підлягати повному відшкодуванню, якщо інше не передбачено договором або законом.

Законодавча основа відшкодування вигоди

Основними правовими джерелами, що регулюють питання відшкодування упущеної вигоди, є:

Цивільний кодекс України (ЦКУ) — стаття 22 визначає поняття збитків, до яких належать як реальні витрати, так і недоотримані доходи.
Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПКУ) — визначає порядок доказування обставин, що мають значення для справи, зокрема причинно-наслідкового зв’язку та обсягу збитків.
Господарський кодекс України (для господарських спорів) — підтверджує принцип компенсації вигоди, що могла бути отримана при належному виконанні зобов’язань.

Ці правові акти визначають загальні вимоги до доказування факту заподіяння шкоди, обов’язковість доведення причинно-наслідкового зв’язку між порушенням і втратами, а також вимоги до підтримки розрахунків, на яких базуються вимоги про стягнення недоотриманої вигоди.

Основні підстави для відшкодування недоотриманої вигоди

Існують три ключові підстави для стягнення упущеної вигоди:

Протиправне (неналежне) виконання зобов’язань

Якщо сторона договору не виконала або неналежно виконала свої зобов’язання, і це призвело до того, що контрагент не отримав передбаченого доходу. Наприклад:

підрядник не виконав роботи в строк і замовник втратив можливість реалізувати продукцію;

продавець прострочив поставку товару, через що покупець втратив контракт з третім контрагентом.

Це базовий випадок, у якому суди розглядають вимоги про стягнення недоотриманої вигоди.

Неправомірні дії третіх осіб

Іноді шкода виникає не через пряме порушення договору, а внаслідок незаконної поведінки третіх осіб (наприклад, безпідставне блокування рахунків, неправомірні дії контролюючих органів тощо). Якщо ці дії прямо вплинули на здатність особи отримати прибуток, така вигода може бути відшкодована.

Дії державних органів чи підприємств

Іноді упущена вигода може виникати у зв’язку з діями чи бездіяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування або їхніх посадових осіб, які прямо чи непрямо вплинули на господарську діяльність. У таких випадках відшкодування вигоди можливе як за цивільно-правовим, так і адміністративним позовом (залежно від конкретних обставин).

Що саме треба довести, щоб стягнути вигоду

Судова практика України останніх років чітко визначає стандарти доказування в позовах про відшкодування упущеної вигоди:

Наявність збитків у вигляді доходів/ Позивач має довести, що у разі належного виконання зобов’язань він дійсно міг і повинен був отримати дохід, і що ця вигода не є абстрактною, а реалістичною для конкретних умов справи.
Причинно-наслідковий зв’язок/ Необхідно встановити, що неправильні дії або бездіяльність відповідача є єдиною і достатньою причиною втрати доходу — тобто саме вони позбавили позивача можливості отримати ці кошти. Судова практика підтверджує, що такий зв’язок повинен бути доведений з розумним рівнем впевненості.
Реальність очікуваного доходу/
Позивач мусить продемонструвати, що очікуваний прибуток не є уявним чи теоретичним: він повинен бути підтверджений договором, звітами, фактичними даними про попередній дохід або добросовісними ринковими прогнозами. Суд вимагає конкретних підрахунків і доказів щодо того, що дохід дійсно був би отриманий у стандартних умовах.
Заходи, вжиті для отримання доходу/ Сторона, яка вимагає стягнення вигоди, має довести факти вжиття певних заходів для її одержання, наприклад, укладення договорів, здійснення рекламних кампаній, виконання умов контрактів тощо. Якщо неодержання доходу зумовлене недбалою поведінкою позивача, такий дохід може не підлягати відшкодуванню.

Порядок дій для відшкодування недоотриманої вигоди

Ось типова послідовність дій у спорах про недоотриману вигоду:

Досудове врегулювання

Перед подачею позову часто направляється претензія/вимога до відповідача про добровільне відшкодування недоотриманої вигоди. У ній викладаються:

обставини порушення;
обґрунтування розміру очікуваного доходу;
прохання про компенсацію.

Це дозволяє зберегти докази та продемонструвати суду, що позивач намагався вирішити спір мирно.

Подання позову до суду

Позов подається до:

господарського суду, якщо спір випливає з господарських відносин;
цивільного суду, якщо має цивільно-правову природу.

Позов має містити:

підстави позову;
вимоги про відшкодування недоотриманої вигоди;
розрахунок очікуваного доходу;
документальні докази, що підтверджують вимоги.

Судова практика й ключові висновки

Судова практика у 2022–2026 роках підтверджує суворість підходів до доказування упущеної вигоди:

У рішеннях верховних судових інстанцій зазначено, що позивач має довести не лише теоретичну можливість отримання доходу, а й реальну та задокументовану перспективу його отримання.

Суд також вимагає доказів про заходи, які сторони вжили задля отримання такого доходу; відсутність таких доказів може стати підставою для відмови у позові.

Причинно-наслідковий зв’язок має тісно корелювати з поведінкою відповідача.

У випадках, коли позивач не доводить реального потенційного доходу, суди можуть відмовити в стягненні упущеної вигоди.

Методи розрахунку упущеної вигоди

Розрахунок недоотриманої вигоди зазвичай здійснюється на основі:

даних бухгалтерського обліку та фінансових звітів;
річних або квартальних планових доходів;
умов аналогічних договорів у попередні періоди;
економічних прогнозів, підтверджених експертними висновками.

Суд при оцінці розрахунків застосовує стандарт вірогідності доказів: факти повинні бути доведені з більшою ймовірністю, ніж їх відсутність.

Типові помилки при позовах про упущену вигоду

Недостатнє документальне обґрунтування розрахунків.
Абстрактні чи завищені прогнозовані доходи.
Відсутність доказів причинно-наслідкового зв’язку.
Не враховані альтернативні фактори впливу.
Наявність недбалої поведінки позивача, що призвела до втрат.

Правильна підготовка доказів і чітке юридичне обґрунтування — ключ до успіху.

Відшкодування недоотриманої вигоди — це потужний механізм захисту майнових прав, але він не ґрунтується на абстрактних припущеннях чи теоретичних розрахунках. Законодавство та судова практика вимагають чітких доказів того, що:

Вигода була реальною та очікуваною в конкретних умовах.
Вона була втраченa саме через неправомірні дії або бездіяльність відповідача.
Позивач вжив заходів до її отримання, а не допустив власну недбалість.

Тільки за таких обставин суд може стягнути недоотриману вигоду в повному обсязі.

8 переглядів