Визнання заповіту недійсним
Заповіт – це ключовий юридичний документ, який визначає долю майна після смерті особи. Однак, не завжди він беззаперечно відповідає дійсній волі спадкодавця або може бути складений з порушенням законодавчих вимог. Оскарження заповіту може супроводжуватися значними емоційними та юридичними проблемами, особливо коли суперечки виникають між близькими родичами. У даній статті розглянемо, як оскаржити заповіт і які законодавчі норми України станом на 2023-2024 роки стосуються цього процесу.
Що таке заповіт?
Заповіт – це письмовий документ, в якому особа (заповідач) визначає спадкоємців свого майна після смерті. Згідно з Цивільним кодексом України (статті 1233-1308), заповіт складається у письмовій формі з підписом заповідача та посвідчується нотаріусом або іншою уповноваженою особою. Особа має право заповісти своє майно як родичам, так і стороннім особам. Законодавство дозволяє складати кілька заповітів, змінювати їх або скасовувати протягом життя.
Основними елементами заповіту є:
- Призначення спадкоємців.
- Визначення долі майна, яке заповідач мав на момент складання документа або яке він набуде пізніше.
- Заповіт також може містити умови, які спадкоємці повинні виконати для отримання спадщини.
Хто має право на спадщину за заповітом?
Заповіт може скасувати порядок спадкування за законом і визначити конкретних спадкоємців. Ті, хто не був зазначений у заповіті, можуть втратити право на спадщину, якщо не входять до кола осіб з правом на обов’язкову частку.
Спадкоємці, які не проживали разом із заповідачем, мають шестимісячний строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. До заяви потрібно додати:
- Реєстраційний номер облікової картки платника податків.
- Свідоцтво про смерть спадкодавця.
- Паспорт та оригінал заповіту.
Окрім цього, спадкоємці повинні надати документи, що підтверджують право власності спадкодавця на майно. У разі якщо нотаріус визнає заповіт нікчемним або суд визнає його недійсним, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відхилена.
Підстави для оскарження заповіту
Заповіт може бути оскаржений в судовому порядку, якщо є підстави вважати, що він був складений із порушенням закону або не відповідає дійсній волі спадкодавця. Основні підстави для визнання заповіту недійсним:
- Нікчемність заповіту: Заповіт є нікчемним, якщо складений з порушенням законодавчих вимог або правової форми. Такі заповіти не потребують судового розгляду для їх визнання недійсними, оскільки вони є недійсними з самого початку.
- Заповіт, складений під тиском або насильством: Якщо заповіт складено під фізичним або психологічним тиском, суд може визнати його недійсним. Воля заповідача має бути вільною та свідомою.
- Заповіт, складений особою з розладом здоров’я: Якщо заповідач на момент складання заповіту не усвідомлював своїх дій через стійкий розлад психічного здоров’я, заповіт може бути визнано недійсним.
- Заповіт, що не враховує право на обов’язкову частку: Якщо особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (неповнолітні діти, непрацездатні родичі тощо), не були враховані у заповіті, суд може визнати його частково недійсним.
Нікчемний заповіт
Заповіт може бути визнаний нікчемним без необхідності звернення до суду, якщо він не відповідає встановленим вимогам законодавства. До нікчемних заповітів відносяться:
- Заповіт, посвідчений без свідків у випадках, коли їхня присутність є обов’язковою.
- Заповіт, складений особою, яка не мала на це права (наприклад, особа з неповною цивільною дієздатністю).
- Заповіт, який не був підписаний заповідачем особисто або був підписаний через представника.
- Заповіт, який посвідчено неуповноваженою особою (наприклад, не нотаріусом).
Цивільний кодекс України (ст. 1257) визначає, що заповіти, які є нікчемними за своєю суттю, не потребують судового втручання для визнання їх недійсними.
Недійсний заповіт
Заповіт може бути визнаний недійсним за рішенням суду за позовом заінтересованої особи, якщо буде доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним або не відповідало його дійсним намірам. Основні підстави для визнання заповіту недійсним включають:
- Вплив фізичного чи психічного насильства: Якщо доведено, що заповідач склав заповіт під тиском або погрозами.
- Заповідач був у стані розладу здоров’я: Заповідач не усвідомлював значення своїх дій через фізичний або психічний розлад.
- Порушення прав осіб, які мають обов’язкову частку: Якщо заповідач не включив до заповіту осіб, які мають право на обов’язкову частку.
Судова практика у справах про визнання заповіту недійсним
Законодавство України, зокрема ст. 1257 Цивільного кодексу України, передбачає, що суд може визнати заповіт недійсним за наявності доказів порушення вимог до його складання або волевиявлення заповідача. Судова практика демонструє, що у справах про визнання заповіту недійсним ключовими доказами є медичні довідки про стан здоров’я заповідача, свідчення свідків, нотаріальні акти та інші документи, які підтверджують порушення.
Обов’язкова частка у спадщині
Незалежно від змісту заповіту, певні особи мають право на обов’язкову частку у спадщині. Це передбачено статтею 1241 Цивільного кодексу України. До таких осіб належать:
- Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця.
- Непрацездатна вдова (вдівець).
- Непрацездатні батьки спадкодавця.
Ці особи мають право на половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту. Суд може зменшити розмір обов’язкової частки з урахуванням взаємин між спадкодавцем і спадкоємцем або інших важливих обставин.
Хто може оскаржити заповіт?
Законодавство надає право оскаржити заповіт особам, чиї права або інтереси були порушені цим документом. Це можуть бути:
- Спадкоємці за законом, які б отримали спадщину, якби не було заповіту.
- Спадкоємці за іншим заповітом, який суперечить чинному.
- Особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
- Діти, батьки, подружжя або інші близькі родичі заповідача.
