Головна » Економічні питання » Де слід платити податки, проживаючи «на дві країни»?

Де слід платити податки, проживаючи «на дві країни»?

З початком повномасштабного російського вторгнення багатьма українськими ФОПами, які перебувають в іншій країні, продовжується ведення підприємницької діяльності. Наймані працівники працевлаштовуються у вітчизняного роботодавця, або ж в одній з іноземних компаній.

За таких умов варто визначитися щодо способу декларування винагороди, доходу, заробітної плати, дивідендів, місця сплати податків, можливості запобігання подвійному оподаткуванню тощо. Для цього слід звернутися до податкового кодексу та законів кожної з країн та підписати необхідні угоди.

Щодо критеріїв податкового резидентства

Існує правило: податковий резидент країни наділений обов’язком декларувати доходи, а також сплачувати податки саме до бюджету власної держави. Не допускається податкове резидентство одночасно 2-х країн, однак якщо певні види податку утримуються у країнах нарахування, у державі резидентства вони підлягають декларуванню.

З метою визначення місця резидентства оподаткування варто скористатися критеріями міжнародних конвенцій та резидентства різних країн. Податкове резиденство може бути визначене за допомогою врахування:

тривалості перебування громадянина в країні (вона має перевищувати 183 дні);
життєвих інтересів (сім’ї, працевлаштування, бізнесу, майна, банківських рахункв тощо);
місця перебування;
місця проживання (постійного);
реєстрації у якості підприємця;
інших критеріїв.

Щодо підтверджувальних документів

Документи для підтвердження надаються за запитом від податкових органів. Такими вважають:

підтверджувальну довідку (сертифікат) щодо статусу податкового резидентства;
виписки щодо підприємницької діяльності ФОП або компанії;
трудовий договір;
наказ щодо працевлаштування;
договір житлової оренди;
документ, підтверджуючий право власності на житло.

Куди подавати докази?

Особі, яка позиціонує себе у якості резидента України, слід подати матеріали для підтвердження до відповідної установи у тій країні, де вона зараз перебуває, вказавши на наявність податкових обов’язків в Україні.

Громадяни, які виїхали за кордон на постійне місце проживання та змінили громадянство, втрачають податкові зв’язки з батьківщиною. Вони отримують обов’язки сплати податків та декларування доходів вже в тій країні, куди переїхали. У разі якщо попри це, українська податкова вимагає сплачувати податки й на батьківщині, задля доведення податкового резидентського статусу іншої країни слід звертатися в суд.

Варто врахувати, що у нашій державі не передбачені порядок і процедура втрати статусу вітчизняного податкового резидента. Залишаючи батьківщину, українець не одержує підтверджуючого документу щодо втрати резидентського статусу.

Щодо подвійного оподаткування для ФОПів

ФОПами найчастіше обирається спрощена система оподаткування та сплата єдиного податку. Як відомо, вони займаються різноманітною діяльністю: продажем товару, ІТ-послугами тощо. Юристи рекомендують ФОПам, які проживають та ведуть підприємницьку діяльність за кордоном, але вирішили у майбутньому повернутися на батьківщину, обов’язково збирати матеріали, які б могли підтвердити їх зв’язок з Україною, тобто податкову резиденцію України, обов’язок сплати податків у своїй країні. У разі якщо рішення щодо переїзду є остаточним, варто припинити підприємницьку діяльність, що являє собою один із тригерів визнання українського податкового резидентства.

Щодо подвійного оподаткування для найманих працівників

Наймані працівники володіють правом на взаємозалік сплати податків. Що це означає? У разі, якщо працівник живе за кордоном і працює віддалено, отримуючи заробітну плату на батьківщині, він сплачує тут податок. Задля запобігання подвійному оподаткуванню доходу за кордоном, слід надати документи, підтверджуючі вже здійснену сплату. Якщо українець працює у якості найманого працівника в іноземній фірмі і сплачує податки за кордоном, докази здійсненої плати він повинен надати вітчизняним податковим органам.

Це можуть бути передовсім:

довідка щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати;
обсягу сплаченого податку;
заява, складена за встановленою формою.

Документи мають бути підписані у податкових органах. Відповідно до вимог певної конкретної країни, надаються також переклад, апостиль, засвідчення нотаріуса.

219 переглядів